Проекти професійного розвитку

На засадах теорії розвитку професіоналізму та компетентнісного підходу в ЛОІППО розроблено та апробовано нову технологію післядипломної педагогічної освіти – проекти професійного розвитку керівників та педагогічних працівників. Технологія проектів професійного розвитку в системі післядипломної педагогічної освіти в міжкурсовий період стає провідною, оскільки дозволяє здійснити взаємозв’язок наукового знання та освітньої практики. Технологія проектів професійного розвитку спрямована на опанування певних компетентностей, затребуваних освітньою практикою, а також задовольняє потреби педагогів у самоосвіті, створює передумови професійного розвитку в інформаційному освітньому середовищі. Для післядипломної педагогічної освіти технологія проектів професійного розвитку дає реальну можливість налагодити постійний контакт між педагогами та науково-методичними структурами післядипломної освіти, організувати самоосвіту педагогів у міжкурсовий період та орієнтувати їх стосовно змісту, форм навчання, системи ціннісних орієнтацій, засобів комунікації; формувати потребу в неперервній освіті протягом всього життя.

Переважна більшість керівників і педагогічних працівників залучена до системи безперервної освіти в міжкурсовий період у методичних кабінетах та методичних об’єднаннях. Тому сучасною є технологія організації професіональної взаємодії керівників і педагогічних працівників, науково-методичних структур післядипломної педагогічної освіти в проектах професійного розвитку.

Проекти професійного розвитку педагогів – це спеціально сконструйоване розвиваюче професійне середовище, яке спрямоване на створення системи безперервної освіти в міжкурсовий період. У проектах професійного розвитку реалізується трирівнева структура системи безперервної освіти в міжкурсовий період: інститут готує та сертифікує тренерів, консультантів, експертів, тьюторів, які потім взаємодіють у методичних кабінетах (центрах) та методичних об’єднаннях безпосередньо з педагогами в процесі формування необхідних компетентностей. У такій системі постійно діє важливий канал впливу інституту на розвиток професіоналізму педагогів області, формується мережа науково-методичної роботи в її сучасному розумінні, формах, з новим змістом та технологіями.

За визначенням Расела Д. Арчібальда, одного з визнаних класиків управління проектами, проект – це комплекс зусиль, які реалізують із метою одержання конкретних унікальних результатів у межах відведеного часу й у межах затвердженого бюджету, що виділяється на оплату ресурсів, які використовуються або споживаються під час виконання проекту [644].

Різні джерела по різному формулюють поняття проекту. Усі ці визначення спільні в одному – проект є комплексом дій, спрямованих на одержання унікального результату, що може бути продуктом чи послугою. Суть результату – його зміст. Для професійного розвитку керівників і педагогічних працівників це набуття компетентностей.

Проекти як види діяльності щодо розвитку професіоналізму мають ряд спільних ознак, властивостей, що й робить їх проектами, а саме: спрямованість на досягнення конкретних цілей; координація виконання взаємозалежних дій; обмеженість тривалості у часі, з певним початком і кінцем; певною мірою неповторність й унікальність. Ці властивості відрізняють проекти від інших видів діяльності, кожна з властивостей має важливий внутрішній зміст.

Спрямованість на досягнення мети. Проекти спрямовані на отримання певних результатів, на досягнення мети. Наприклад, метою професійного розвитку педагогів, пов’язаного з формуванням інформаційно-комунікативних компетентностей, може бути розроблення методики викладання профільних курсів «Основи візуального програмування» та «Microsoft Excel у профільному навчанні». Проміжними цілями може бути створення підпрограм, обробка масивів, розроблення методики розв’язування задач в Excel, статистична обробка експериментальних даних тощо. У розробці методики розв’язування задач в Excel також можуть бути виділені цілі нижчого рівня. Той факт, що проекти орієнтовані на досягнення мети, тобто є цілеспрямованими системами, має величезний внутрішній зміст для управління ними. Насамперед він припускає, що важливою рисою управління проектами є точне визначення й формулювання цілей, починаючи з вищого рівня, а потім поступово спускаючись до найдеталізованіших цілей і завдань.

Спрямованість на виконання взаємозалежних дій. Проекти складні вже за самою своєю суттю. Вони містять у собі виконання численних взаємозалежних дій. Деякі проміжні завдання не можуть бути реалізованими, поки не завершені інші завдання; деякі завдання можуть здійснюватися лише паралельно. Тобто, якщо порушається синхронізація виконання різних завдань, весь проект може бути поставлений під загрозу. Якщо замислитися над цією характеристикою проекту, стає очевидним, що проект – це система, тобто ціле, що складається із взаємозалежних частин, причому система складна й динамічна, а тому вимагає особливих підходів до управління.

Обмежена тривалість у часі. Обмеженість у часі означає, що у будь – якого проекту є чіткий початок і чітке завершення. Проекти не є постійною діяльністю. Завершення настає в одному з наступних випадків: досягнути мети проекту; цілі проекту не будуть або не можуть бути досягнутими; зникла необхідність у проекті, він припиняється.

Більшість проектів виконуються для досягнення стійкого, тривалого результату. Так, результатом проекту професійного розвитку вчителів біології з теми «Методика формування біологічних понять» стає їх методологічна, дидактична компетенція як «живе знання», знання, яке поступово «обростаючи» об’єктивними і суб’єктивними смислами, оживає у внутрішньому світі педагогів у процесі освітньої практики та формує методичну компетентність.

Значна частина зусиль при роботі із проектом спрямована саме на забезпечення того, щоб проект був завершений у намічений час.

Унікальність. Проекти – це заходи певною мірою неповторні й одноразові. У результаті виконання проекту можна отримати освітній продукт, характеристики якого можна виміряти; здатність надати практичні послуги; наслідки або документи, наприклад, у результаті реалізації дослідницького проекту отримані дані, які можна використати для визначення наявності тенденції у професійному розвитку педагогів.

Таким чином, проект це план, послідовність конкретних дій, обмежених у часі, які спрямовані на досягнення конкретних результатів (змін). Проектування пов’язане із моделюванням професійної компетентності педагогів як результатом реалізації проекту. Він виконує функцію засобу вирішення проблеми на основі свідомого прийняття педагогом як суб’єктом мети проектної діяльності. Проект професійного розвитку забезпечує здатність педагогів до практичної діяльності, будується за алгоритмами практики, а функціонує у вигляді моделі.

Прикладами проектів професійного розвитку є розроблення нової послуги або освітнього продукту; здійснення змін у структурі, кадрах або стилі управління сучасним навчальним закладом; введення нової процедури або нового процесу, інновації в освіті.

Для виконання вимог до проектів професійного розвитку необхідно знайти оптимальне сполучення між цілями, термінами, витратами, якістю й іншими характеристиками проекту. З цією метою проектами професійного розвитку педагогічних працівників необхідно управляти.

Управління проектами – це застосування знань, навичок, інструментів і методів для виконання вимог, що пред’являються до проекту. До управління проектом належить визначення вимог, встановлення чітких і досяжних цілей; врівноваження суперечливих вимог за якістю, змістом, технологіями, часом і обсягом затрат; корегування характеристик, планів і підходу відповідно до думки та очікувань учасників проекту.

Кожний проект професійного розвитку триває 0,5 кредиту (18 годин) і складається з трьох модулів (6 годин кожний).

Проекти професійного розвитку розробляють методисти та викладачі  інституту післядипломної педагогічної освіти. Він включає обґрунтування (цільова група, теоретичні засади, мета і завдання), діагностичний інструментарій для вимірювання рівня розвитку компетентностей на початку та на етапі завершення проекту, навчальний план і графік занять, навчальні матеріали (у тому числі, з використанням ІКТ).

Принциповим є врахування самостійного вибору педагогами щодо участі в тому чи іншому проекті професійного розвитку, а також надання можливості отримання сертифікату за умови виконання всіх завдань, передбачених проектом.

Керівниками проектів професійного розвитку є вчені, завідувачі кафедр інституту, викладачі, методисти, які розробляють проекти, здійснюють апробацію, організують моніторинг проміжних результатів, здійснюють аналіз показників сформованості компетентностей за кінцевими результатами. Викладачі та методисти в проектах професійного розвитку виконують функції андрагогів, здійснюють андрагогічний підхід до професійного розвитку керівників і педагогічних працівників.

Тематика та терміни проведення проектів професійного розвитку зазначаються в окремому розділі річного плану інституту, затверджуються вченою радою. Кожний проект професійного розвитку має свій окремий бюджет, який складається з витрат на оплату роботи викладачів, видання методичних рекомендацій, придбання канцтоварів, за необхідності – витрат на послуги зв’язку та транспорт.

Підготовка проектів професійного розвитку базується на таких ключових питаннях:

- чому ми це робимо?

- які завдання на рівні навчального закладу підтримує цей проект?

- яким чином даний проект узгоджується з іншими напрямами професійного розвитку педагога?

- які показники мають виявити набуття відповідної компетентності?

- хто є цільовою аудиторією проекту?

- кого необхідно залучити до участі та проведення проекту?

- яка послідовність наших дій? які ресурси необхідні для проведенні проекту?

Досвід Луганського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти свідчить, що проекти професійного розвитку можуть розроблятись для певної категорії педагогів (наприклад, учителів, які викладають основи екології у профільних старших класах), або для вчителів, які працюють за певною проблемою (наприклад, педагогів, які організують діяльність дитячих громадських об’єднань), або для тренерів, які потім зможуть працювати за опанованою технологією в методичних об’єднаннях, реалізувати здобуте у власному досвіді, транслювати колегам на рівні особистих стосунків тощо.

Початку проекту передує обов’язкове здійснення діагностичного супроводу професійного розвитку педагогів, який передбачає системне вивчення їхніх професійних запитів. Упровадження проектів професійного розвитку в ролі тренерів можуть здійснювати керівники міських (районних) та шкільних методичних об’єднань, вчителі вищої категорії, викладачі, методисти інституту та інші спеціалісти.

Технологія проекту професійного розвитку дозволяє організувати процес навчання так, щоб учасники проектів стали співавторами процесу власного навчання. Для керівників проектів професійного розвитку педагогів важливо виділити характерні риси проектного навчання, зрозуміти, чим він відрізняється від традиційного навчання.

 

Досвід проведення проектів професійного розвитку дає можливість назвати цілий ряд принципових відмінностей:

  1. Навчання на відміну від отримання «готових» знань. Традиційна система навчання зосереджується на передачі педагогам набору знань, тоді як проектне навчання орієнтоване на розкриття додаткових практичних можливостей у результаті засвоєння нових умінь і навичок.
  2. Застосування знань на відміну від вивчення конкретних ситуацій. Традиційна система навчання звернена в минуле, зорієнтована на «конкретні рецепти» для будь-якої педагогічної ситуації, а проектне навчання орієнтоване на вирішення актуальних практичних проблем, досягнення конкретних результатів «тут і зараз», засвоєння нових методів, тобто, орієнтоване на майбутнє.
  3. Посилення уваги до змісту та інтерактивності навчання на відміну від акценту на «правильній методиці» навчання. У традиційному навчанні основну роль грає лекційна форма подачі матеріалу, за якої педагог пасивно сприймає інформацію, натомість у проектному навчанні застосовуються активні методи навчання, педагог бере участь в отриманні нових знань, формуванні нових умінь і навичок.
  4. Отримання практично значущого результату на відміну від пошуку «правильної відповіді». Якщо для традиційної системи навчання типовим є «правильно – неправильно», то проектне навчання дозволяє знайти більше варіантів вирішення педагогічної ситуації, провести експертизу ухваленого рішення.
  5. Викладач – організатор, фасилітатор, консультант на відміну від лектора – носія інформації. У рамках традиційного навчання завдання викладача – передати слухачам накопичену людством мудрість. У проектному навчанні викладач є скоріше партнером, його завдання – організувати навчальний процес так, щоб слухачі ставали співавторами процесу власного навчання.
  6. Самоконтроль на відміну від контролю. У традиційному навчанні результат контролює викладач, а у проектному – той, хто навчається, він є суб'єктом, який контролює ступінь досягнення поставлених цілей.
  7. Цілі навчання конкретні на відміну від загальних. Для традиційної системи навчання характерні «розмиті», віддалені цілі – засвоєння, формування, вивчення, навчання «про запас». Для проектного навчання характерні попередня оцінка потреб у навчанні, орієнтація на формування конкретних вмінь і навичок, необхідних для виконання чітко поставлених педагогічних завдань. Саме в цьому – запорука його ефективності.

Управління проектами професійного розвитку педагогічних працівників у міжкурсовий період має певну специфіку, яка полягає в тому, що проекти ґрунтуються на сукупності компетентностей: методологічних, методичних, дидактичних, психологічних, правових, комунікативних, соціальних, фахових та інших. Методологією управління проектами є «принцип успіху», створення мотиваційної основи, зацікавленості конкретними напрямами роботи, а також створення умов для вибору індивідуальної освітньої траєкторії, врахування принципів організації науково-методичної роботи в міжкурсовий період: динамізм, варіативність, модульність, взаємодія, масовість, практичну спрямованість, результативність.

Методисти методичних кабінетів, керівники методичних об’єднань, творчо працюючі педагоги, підготовлені в проектах професійного розвитку як тренери, консультанти, експерти, тьютори, є нашими партнерами – андрагогами, діяльність яких дозволяє за науково-методичним супроводом інституту охопити системою безперервної освіти в міжкурсовий період великий загал педагогів області.

Розроблено такі типи проектів професійного розвитку:

  • методичний (для методистів МК, керівників МО);
  • функціональний (для тренерів, тьюторів, експертів, консультантів);
  • рівневий (за рівнями диференціації педагогічних кадрів);
  • тематичний (за запитами і замовленнями педагогів);
  • самоосвітній (для науково-методичного супроводу самоосвіти);
  • організаційний (для розвитку шкільної організації);
  • управлінський (для керівників ЗНЗ);

Впровадження технології проекту професійного розвитку керівників та педагогів у практику післядипломної педагогічної освіти залежить від конкретних умов, можливі різні її варіанти.

Зміст підготовки керівників та педагогів за технологією проекту професійного розвитку має враховувати сучасний соціально-економічний контекст модернізації освіти, а також особистісні запити. На це слід звернути увагу, опрацьовуючи відповідні програми навчання вчителів як на курсах підвищення кваліфікації, так і в міжкурсовий період. Крім основних тем, вивчення яких передбачається всіма слухачами, можна виокремити ті, що будуть вивчатися із застосуванням групових форм навчання, а також ті, які будуть винесені на індивідуальні консультації.

Зазначена технологія потребує використання інтерактивних методик, які дозволяють забезпечити врахування потреб освітньої практики, взаємодію та партнерство в навчанні. Інтерактивні методики допоможуть також у розв’язанні ситуацій, які викликають труднощі в управлінській та професійній педагогічній діяльності, та при аналізі й систематизації практичного досвіду.

Навчання керівників та педагогів загальноосвітніх навчальних закладів у післядипломній педагогічній освіті зумовлює необхідність спеціальної підготовки андрагогів, які б володіли знаннями та вміннями роботи з дорослою аудиторією досвідчених фахівців. Найчастіше провідна позиція в цьому належить інститутам післядипломної педагогічної освіти, працівники яких не тільки самі оволодівають необхідними знаннями та вміннями, а й залучають до цього спеціалістів методичних кабінетів, керівників методичних об’єднань.

Організація навчання за наведеною технологією є більш ефективною за умови впровадження андрагогічного циклу, який поєднує курси підвищення кваліфікації та міжкурсовий період у неперервний процес професійного розвитку. Доцільно, щоб на курсах підвищення кваліфікації вивчались найбільш складні теми теоретичного спрямування, а в міжкурсовий період акцент було зроблено на тому змісті, який віддзеркалює практичний педагогічний досвід.

Завершальним етапом впровадження технології проекту професійного розвитку має бути діагностика рівня набутих компетентностей. Це підвищує вмотивованість професійного розвитку, дозволяє забезпечити особистісний підхід у роботі з керівниками та педагогами. Для спеціалістів у галузі післядипломної педагогічної освіти аналіз таких матеріалів дає можливість подальшого вдосконалення самої технології.

Отже, стрімке просування освіти до євроінтеграції, прискорення процесу модернізації загальної середньої освіти зумовило актуальність проблеми створення та запровадження інноваційних технологій післядипломної педагогічної освіти керівників та педагогів загальноосвітніх навчальних закладів. Технологія проекту професійного розвитку надає можливість забезпечити своєчасне виконання вимог державної освітньої політики, задоволення професійних запитів педагогів, можливість вибору ними змісту, форм та термінів участі в науково-методичній роботі.