Освіта ХХІ століття – це освіта для людини. Її стрижень – розвиваюча, культуротворча домінанта, виховання відповідальної особистості, яка здатна до самоосвіти і саморозвитку, уміє використовувати набуті знання й уміння для творчого розв’язування проблем, критично мислити, опрацьовувати різноманітну інформацію, прагне змінити на краще своє життя й життя своєї країни.

В системі початкової освіти відбуваються радикальні масштабні зміни. Новий Державний стандарт початкової загальної освіти, затверджений постановою КМУ № 462 від 20.04.2011 р., несе в собі потужний реформаторський зміст. Освітня державна політика передбачає реалізацію компетентнісного підходу як інноваційного засобу модернізації початкової освіти й досягнення якісно нового результату навчально-виховного процесу з урахуванням пріоритету соціалізації особистості молодшого школяра.

Утверджуючи парадигму особистісноорієнтованої, компетентнісної освіти, учителі повинні реалізувати нові дитиноцентристські підходи до навчально-виховного процесу. У центрі уваги сучасної початкової школи – учень із його обдарованістю, здібностями, потенційними можливостями.

Ключовою фігурою у впровадженні оновлених цілей і змісту початкової освіти залишається вчитель. Сучасний учитель постійно вдосконалює свою професійну майстерність, розуміє нові моделі навчальної програми, оновлює предметні й тематичні знання, опановує нові підходи до навчання та викладання. Завдання педагогів  – розширити психолого-педагогічні знання та вдосконалити професійні вміння в побудові навчально-виховного процесу, створити інноваційний простір для формування інтелектуальної, соціально активної, творчої особистості, що володіє необхідними для самовизначення та успішної самореалізації ключовими та предметними компетентностями.

Використовуючи в роботі розмаїття інноваційних педагогічних технологій, учителям початкових класів необхідно пам’ятати: актуальним і гострим залишається проблема здоров’язбереження молодших школярів. При чому здоров’язберігаюча педагогіка не є альтернативною іншим педагогічним системам і підходам, наприклад, педагогіці співпраці, особистісно орієнтованій педагогіці, технології інтерактивного навчання або проектним технологіям. Насамперед, фактор збереження здоров’я школярів повинен стати головним критерієм якості всіх існуючих педагогічних систем, технологій, методів і форм роботи з школярами.

Саме від учителя залежить вплив на здоров’я учнів під час їхнього перебування в школі і те, наскільки здоров’язберігаючими є освітні технології та все внутрішньошкільне середовище.

У напряму здоровязбереження необхідно:

  • застосовувати системний підхід до вирішення проблеми збереження і зміцнення здоров’я дітей;
  • сприяти оздоровленню шкільного та домашнього середовища, дотримуватися санітарно-гігієнічних вимог щодо організації навчально-виховного процесу;
  • створювати сприятливі умови навчання дитини в школі (уникнення стресових ситуацій, адекватність вимог, методик навчання та виховання);
  • запобігати навчальному перевантаженню школярів;
  • забезпечувати достатній та раціонально організований руховий режим дітей під час перебування в школі;
  • продумано і дбайливо ставитися до кожної дитини з урахуванням її психологічних особливостей;
  • формувати в учнів правильне уявлення про роль здоров’я в житті;
  • виховувати ставлення до здоров’я як найважливішого життєвого пріоритету;
  • забезпечувати грамотність школярів у питаннях здоров’я, навчити основ здорового способу життя;
  • формувати мотивацію на дотримання здорового способу життя, відповідальність за власне здоров’я та здоров’я своїх близьких;
  • проводити інформаційно-просвітницьку роботу з батьками щодо збереження та зміцнення здоров’я дітей.

Один із важливих аспектів здоров’язбереження – система роботи вчителів перших класів, яка включає профілактику, контроль за процесом адаптації, виявлення причин труднощів в адаптації, консультування батьків, корекційну роботу – потребує вдосконалення й технологізації.

Рекомендації вчителям 1-х класів:

  • забезпечити системну реалізацію концептуальних засад Державного стандарту загальної початкової освіти;
  • створювати відповідні організаційно-педагогічні умови для його впровадження;
  • діючи на засадах компетентнісної освіти, ураховувати досвід особистої навчальної діяльності дитини;
  • враховувати психологічні особливості першокласників і дотримуватися дидактико-методичних вимог до здійснення контрольно-оцінювальної діяльності; використовувати вербальне, аргументоване, об’єктивне й доступне першокласнику оцінювання на позитивному принципі із акцентом на рівень досягнень учня, а не ступінь його невдач;
  • не вдаватися до використання будь-яких умовних позначень для оцінювання навчальних досягнень учнів 1-го класу (сонечко, хмаринка тощо), оскільки вони з часом асоціюються у дитини з відповідним балом за встановленими критеріями оцінювання;
  • запобігати перевантаженню першокласників, враховуючи їх вікові психофізіологічні та фізичні можливості;
  • навіть за умови інтенсивної підготовки дітей до школи
    не прискорювати процес навчання грамоти, оскільки розвиток навички письма об’єктивно відстає від навички читання й потребує тривалого часу,  натомість посилити навчання звуковому й звуко-буквеному аналізу слів, системно збагачувати словниковий запас учнів, розвивати мовленнєві й комунікативні уміння першокласників;
  • приділяти увагу ефективній просвітницькій роботі з батьківською громадськістю щодо виховання дитини, створення здоров’язбережувального середовища вдома, організації самостійної роботи першокласників в домашніх умовах на засадах вільного вибору дитиною посильних і цікавих для неї завдань, збалансованому дозуванні навчальної та ігрової діяльності, рухливих ігор.

Поради молодим спеціалістам – учителям початкових класів

  • Пам’ятайте, ваше завдання: не лише навчати, а й пробудити в дітей емоційне задоволення, радість від отриманих знань і самого процесу їх засвоєння.
  • Підкорюйте дитячі уми й серця захопленістю, ерудицією, життєвою енергією та ентузіазмом.
  • Використовуйте сучасні ефективні методики викладання наук.
  • У центрі своєї уваги тримайте збереження здоров'я школярів.
  • Уникайте одноманітності побудови уроків, додайте до кожного з них «родзинку», імпровізуйте, творіть.
  • Не забувайте про важливість зовнішнього образу вчителя, звичайної людської привабливості: знайдіть власний стиль в одязі, розвивайте в собі артистичність, стежте за своїм обличчям (спокійна доброзичливість і готовність до посмішки).
  • Будьте уважними до психічних переживань і станів дітей, особистісних якостей та індивідуальних здібностей, проявляйте розумну вимогливість, не ставте свої принципи вище за інтереси дитини.
  • Створюйте ситуації спілкування на уроці, стимулюйте учнів до висловлювань власних думок і позицій (дітям потрібна обстановка для природного самовираження).
  • Тактовно виправляйте помилки, не переносіть негативну оцінку неправильно виконаного завдання на дитину.
  • Заохочуйте найменші прояви самостійності, самодіяльності, ініціативи учнів, підтримуйте спроби їх самоствердження.
  • Виявляйте терпіння, відмовтеся від категоричності в судженнях, тиску, нотацій, залякування, а також навпаки – загравання.
  • Уникайте образливих реплік, не удавайтесь до критиканства, утримайтесь від бурхливих емоційних поривів і необдуманих дій.
  • Привнесіть у навчальний процес оптимізм, позитив, життєстверджуючі ідеали загальнолюдських цінностей.
  • Щомиті, щогодини, щодня боріться за свій педагогічний авторитет. Серйозно аналізуйте свої відносини з дітьми, критично осмислюйте свою поведінку, долайте душевні слабкості, зберігайте людську гідність і педагогічну честь.

Керівникам МО вчителів початкових класів

Методичним об’єднанням необхідно створювати цілісну систему методичної роботи, яка б ґрунтувалася на досягненнях науки, передового досвіду, конкретному аналізі труднощів учителів і була спрямована на всебічне підвищення професійної майстерності кожного вчителя. Із метою підвищення якості навчально-виховного процесу вивчати питання впровадження інноваційних технологій як у теоретичному, так і в практичному аспектах.

Діяльність МО планувати на принципах науковості, практичної спрямованості, системності й систематичності, оптимального поєднання різних форм і методів. У центрі уваги тримати готовність учителів до впровадження нового Державного стандарту і роботи за новими програмами, підручниками.

Дорога вчителя до професійної компетентності лежить через самоосвіту, тому необхідно дбати про забезпечення МО сучасною науково-методичною літературою, оновлювати фонди методичних куточків шкіл, передплачувати фахові періодичні видання, регулярно звертатися до бібліотечного  та iнформацiйного фонду міських (районних) методичних кабінетів (центрiв).

Важливо організовувати обмін досвідом, знайомство з вдалими проектами колег, ефективними моделями роботи, продуктивними інноваційними технологіями та створювати банки ( каталоги) сучасного педагогічного досвіду.

Орієнтовна тематика засідань методичних об’єднань учителів початкових класів

  1. Системний підхід до формування ключових та предметних компетентностей молодших школярів.
  2. Успішна адаптація кожної дитини як результат грамотної кваліфікованої психолого-педагогічної підтримки першокласників та їх родин.
  3. Наступність у діях дитячого навчального закладу й школи, педагогічне керівництво поступовим переходом від домінування ігрової діяльності до навчальної.
  4. Соціалізація першокласників. Система роботи вчителя щодо зародження дитячого колективу, особливості планування виховної роботи в 1 класі.
  5. Імідж сучасного вчителя початкових класів як професіонала, що будує навчально-виховний процес на засадах педагогіки гуманізму, толерантності й співпраці.
  6. Реалізація змісту навчальних програм із предметів інваріантної складової робочого плану на компетентнісній основі.
  7. Особливості побудови уроку в початковій школі  як цілісного  творчого процесу.
  8. Інноваційні технології як засіб формування ключових компетентностей творчої особистості молодшого школяра.
  9. Стимулювання читання і формування у дитини навичок свідомого бібліотечно-інформаційного користувача.
  10. Здоров’язберігаюча організація освітнього процесу в початковій школі, підтримка рухової активності молодших школярів.
  11. Соціалізація молодшого школяра, оволодіння особистістю системою національних і загальнолюдських культурних цінностей.
  12. Організація ефективної просвітницької роботи з батьківською громадою. Професійне консультування й педагогізація батьків.